COCAIN FishScale Сухиничи

Отже, страшний наркоман, я, вирішив віддатися всій справі цього світу - натуральному кокаїну. Все почалось тим, що колега із роботи розповів мені про закладки, де можна придбати якісну річ. Біла кристалічна речовина, про яку всі так багато говорять - це була моя наступна мета.

Одного сонячного дня я знайшов контакт на пацана, який займався розподілом закладок. Він вже зарання знаходився в стані плющиту, а я йому тільки допоміг. Він вивів мене на притон, де ми домовились про угоду. Мене перетинало від хвилювання, проте я був рішучим - кокаїн мав стати моїм відрою щастя.

Зустрічалися ми в темному переулочку, серед шумного міського таракана. Я знав, що ризикую, але дурний горішок як завжди перемагав у раціональному мисленні. Я видивлявся на всі боки, стараючись не привертати зайву увагу, коли раптом, я побачив його - мого нового дилера. Він був не старший за 20 років, з кепкою на голові і шортах, які здавались мені незручними в цій погожій погоді.

Потиснувши один одному руки, ми швидко здійснили обмін - кеш проти пакетика з тим дивовижним білим порошком. Мені не хватало слів, аби описати своє щастя. Я вже думав, що кокаїн - це просто міф, але тепер я мав його в своїх руках.

Повернувшись додому, я вирішив не марнувати часу і заліз в онлайн-пошук, щоб знайти виставку картин у нашому місті. Шукаючи, я натрапив на подію, яка мене зацікавила - виставка сучасного мистецтва з усіх куточків світу. Я ось так подумав: чому б не залізти на цю виставку на плющиті, щоб отримати незабутні враження?

Вечір наближався, і я вже підготувався до свого заходу. Позбувшись всіх речей, що могли сповідати мої таємниці, я направився до центру, де проходила виставка. Вхід на неї виявився крутим - маса художників, фотографів та модних пацанів і сучок. Там швальні шматки мистецтва були представлені на публічний огляд, я любив кожен миттєвість у цьому помешканні.

Зашовши у зал, я повний заглибився у справу. Мої очі впилися на одну картину, яка змусила мене затриматися. Фарби на полотні гріли мою душу і розсіяли тінь наркотичного опьяніння. Я все випивав кожен крок митця, він був такий гений! Він зміг передати неймовірні почуття через холодний фарби, і це плющило мене до глузду.

На виставці царила особлива атмосфера, наповнена розумом і смаком. Я був самим центром уваги, бо шевелився як під впливом кокаїну. Усі розмови про мистецтво, стилі та тенденції були шаленими наркоманськими запасами, які впивалися партіями дагги. Ми просто залізли на хвилю таланту і чарування.

Минув тривалий час, але я все ще перебував у своєму кокаїновому екстазі. Мій розум заповнився дивовижними образами, що залишилися в моїй пам'яті назавжди. Було два слова, які описували мої враження - зашло і шмалить! Виставка показала мені світ, про який я давно мріяв, де кожен фарбує свої мрії на полотні життя.

Мой дилер і видал мені найкращу закладку в моєму житті. Вона відкрила для мене нові горизонти, де культура, мистецтво і наркотики переплітаються в одному танці. Брешу, який наркоман хотів би кутити? А я вже не міг припинити. На виході з виставки, я зустрів свого кума - бідолашного лоха, який повірив в ту ж свиню, що й я. Він також вдався на цю виставку і не знав, що його вже чекає. Я розповів йому про свої враження та показав йому свої закладки - виявився він не менш здивований.

Ми з ним втратили рахунок годинам, що стояли біля виставки. Задоволений своїм вечором, ми вирішили закінчити його вже на природі. Друзі, дізнайтесь на свою свою шию - кутити з наркоманом на вулиці під яскравою зірками неймовірний досвід!

Так закінчився мій день, повний пригод і вражень. Я купив закладки і відвідав виставку, але, поки що, моє життя затоплене натуральними ейфоріями і бездумними кутками. Хочете підсумувати все це свято? Це я запрошую вас в світ майбутніх переживань!

Ух, бро, послушай, у меня была вчера такая пилотка! Вообще не фигасе! Так что, держись, сейчас открываю тебе свою историю, как я купила закладки и поехала на отрыв в Дубае, мужик!

Ну, начинается все с того, что я тогда на пике кайфа, как наркоша, решила пойти и набить себе карманы. Пошел я значит на задний двор, где обычно мои контакты по делам обитают, и встретил там своего друга Мишаню. Он вообще почти телохранитель нашей команды, так что понимаешь, к нему можно положиться.

В общем, я к нему подойти, тыкаю пальцем в него и говорю: "Миша, у тебя кокаин есть?" Он на меня таким глазом хмурь повернулся, что я подумал, что здохну от страха. Но тут он мне подмигнул и сказал: "Эй, на всякий случай я готов был, брат. Держи, две сотки на втором этаже медицины".

Ну я беру свои двести смачных долларов и убегаю на второй этаж. И тут мне кажется - "Фигасе, а у меня-то отпуск через неделю начинается! Зачем мне все это гопота? Давай лучше я где-нибудь поеду отдохнуть на полную катушку!"

Но тут я вспомнила, что у меня только двести штук в наличии, и Дубай, брат, это не место, где тебе хватит даже на сигарету. Я охренела, но тут Мишанька снова выручил. Он говорит: "Знаешь, я могу старую-добрую плюху тебе найти за недорого. На 10 глотков хватит, будешь в плюсе!"

Вот я думаю и решаюсь, дай-ка попробую. Вообще мне все эти штуковины нравятся, но плюха, ну это просто сказка!

Так вот, Мишанька обещает привезти мне плюшку уже завтра, и я решаю поднатореть свои двести, чтобы хоть что-то еще добавить в свою роскошную поездку в Дубай.

Прошло два дня, и я уже белее снежинки, наркотик в крови, а билет в кармане. Лечу я в Дубаи на самом дорогом бизнес-классе, брат! Походу, там уже встретят наши местные контакты, скатаемся по полной программе, пока все деньги не растащили на эти psychedelic и другую фигню.

И вот я приземлилась. Тут мне браток из аэропорта звонит и говорит, что все готово: казино, клубы, насыщенная ночная жизнь Дубаи, все наш "вкус". Так что, я нашла такси, купила себе пару сигарет, одну положила плюху и расслаблена еду в отель.

Заходит такой парень в номер и говорит: "Привет, у нас тут для вас такой сюрприз, так что готовьтесь к ночи вашей мечты!"

Вечером меня уже ожидает целый драйв, клубы, казино, шикарные рестораны - круглосуточная жара! Вот я уже где-то пополудни шманаю плюху с сигаретой, и расслабленно отдыхаю на шезлонге, наслаждаясь пьянящим видом океана.

Но тут мне подходит какой-то типок и говорит: "Эй, бро, ты хаешь? Я тут свежайший хмурь привез, самый-самый!" А я говорю ему: "Слышь, дружище, мне жирной бобрик хватает, но спасибо за заботу!"

Короче говоря, ночь в Дубае пролетела незаметно! Я аж скоро сюда перееду, пацаны, ужас как тут классно! Жаль, что деньги уже кончились, а кокаин на дом не вывезешь - печаль.

Так что, еду я обратно в свой город, свою обыденную жизнь, но с воспоминаниями на всю жизнь и планами на новые поездки в разные уголки мира.

И помни, брат, тяжело быть наркоманом, но кайфово жить, да не каждому дано!